Вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності щодо патентів, комерційних позначень, авторського права, прав на бази даних, а також конфіденційної інформації

В епоху «big data» нематеріальні активи підприємств входять до числа ключових факторів, які впливають на капіталізацію компанії та її успіх в конкурентній боротьбі. У сучасних умовах юридичний захист прав у сфері інтелектуальної власності та інформаційних технологій є безумовною складовою сталого розвитку бізнесу.

Юридичний захист інтелектуальної власності.

Права на інтелектуальну власність (ІВ) представлені у двох категоріях:

1. Майнові права – дозволяють правовласнику користуватися такими об’єктами, отримувати від них прибуток і користь, забороняти або дозволяти іншим особам використовувати ІВ.
2. Немайнові права – дозволяють автору об’єктів ІВ називатися їх творцем і перешкоджати будь-якому посяганню на них.

Щоб захищати ці права необхідно ними володіти. Для підтвердження своїх прав потрібно мати спеціальні документи: свідоцтво на торговельну марку або товарний знак, патент, договір передачі прав, ліцензійний договір тощо. У такому випадку при порушенні прав інтелектуальної власності правовласник може розраховувати на їх захист.

Чинне законодавство надає авторам і власникам об’єктів ІВ широкі можливості:

• визнання і відновлення прав істинного власника прав;
• можливість подавати позов про компенсацію матеріальної та моральної шкоди;
• можливість вимагати в ЗМІ опублікувати інформацію про порушення, які були допущені.

Захист інтелектуальної власності може здійснюватися як правовласником, так і уповноваженою особою – юристом, який буде представляти інтереси клієнта в суді. З метою ефективного захисту інтелектуальної власності доцільно все-таки віддати перевагу другому варіанту.

У чому полягає допомога адвоката при вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності?

З метою економії витрат на врегулювання спору в ряді випадків використовується так звана неюрисдикційна форма захисту. Йдеться про надсилання правовласником повідомлень порушнику, про переговори та інші самостійні дії з відстоювання своїх інтересів. За допомогою таких кроків досягти бажаного результату вдається не завжди, тому доволі часто доводиться розглядати інші шляхи розв’язання проблеми.

Іноді ефективними є звернення за підтримки адвоката до контролюючих органів, наприклад до Антимонопольного комітету або Державної податкової служби України. Такі заходи кваліфікуються як адміністративний порядок вирішення спору.

Необхідно зауважити, що вирішення спорів у сфері інтелектуальної власності в судах та державних органах іноді супроводжується небажаним розголосом. У тих випадках, коли особливо важлива конфіденційність, а також сторони спору бажають заощадити час, можна використовувати різні варіанти посередництва. Для вирішення спору залучається нейтральний посередник – медіатор, що має авторитет та експертні знання в конкретній галузі.

Адвокат із захисту прав інтелектуальної власності в Україні реалізує ряд шляхів розв’язання проблем через суд:

1. вживання заходів щодо запобігання правопорушенню;
2. зупинення пропуску через митницю України продукції, якщо імпорт / експорт проходить з недотриманням прав інтелектуальної власності;
3. вилучення з обігу продукції, випущеної з порушенням прав інтелектуальної власності;
4. вилучення матеріалів / устаткування, що використовуються для випуску товарів з порушенням прав інтелектуальної власності;
5. отримання рішення про відшкодування збитків внаслідок порушення прав інтелектуальної власності.

Після відновлення порушених прав через суд, захист прав інтелектуальної власності в Україні іноді передбачає публікацію в засобах масової інформації відомостей про вчинені порушення прав інтелектуальної власності, а також судових рішень щодо подібних порушень.

Відповідальність за порушення прав інтелектуальної власності

Залежно від особливостей конкретної ситуації мова може йти про цивільно-правову, адміністративну або кримінальну відповідальність. Статтею 51-2 КУпАП за порушення прав на об’єкт інтелектуальної власності передбачено відповідальність у вигляді накладення штрафу від десяти до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією незаконно виготовленої продукції та обладнання і матеріалів, які призначені для її виготовлення.

Статтею 176 ККУ за порушення авторського права й суміжних прав передбачено штраф у розмірі від 200 до 1000 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян / виправні роботи на строк до 2 років / позбавлення волі строком до 2 років.