Сьогодні укласти угоду щодо земельної ділянки можна тільки після реєстрації її в державному земельному кадастрі. Щоб зареєструвати земельну ділянку, необхідно встановити її межі фізично, для чого землевпорядні організації мають розробити технічну документацію. Землю можна купити, отримати в спадщину, продати, подарувати, орендувати, придбати в порядку приватизації.
Земельні спори можуть виникнути внаслідок допущеної помилки в землевпорядній документації. Обґрунтування для земельних спорів можуть бути найрізноманітніші. Навіть найкращий адвокат із земельних спорів не завжди може їх передбачити. Причиною стають як дії інших осіб, так і власна необізнаність, безтурботність, недбалість, помилка.
Земельні спори розглядаються в судах України. У їхній практиці такі спори – одна з найскладніших категорій справ. У кожній ситуації є свої нюанси, спільного рішення для всіх проблем не існує. Для того, щоб земельні спори були вирішені позитивно, потрібно коректно підготувати документи, обрати відповідну правову позицію та правильну захисну тактику. Основний законодавчий акт, який регулює земельні правовідносини – Земельний кодекс України (ЗКУ).
Наявність доказів – важливий момент в судовому спорі. Коректно зібрана доказова база є основним засобом на шляху до успіху. Нові процесуальні кодекси України (ЦПК, ГПК, КАСУ) зобов’язують сторони судового процесу звертатися до суду з уже зібраною в повному обсязі доказовою базою. Другого шансу надати відсутні докази суд може не надати.
Для розгляду земельних спорів встановлені терміни давності. При цьому строки звернення до суду мають велике значення. Йдеться про термін позовної давності та строк звернення до адміністративного суду. Пропуск терміну без поважної причини тягне за собою неможливість звернення до суду для відновлення порушеного права.
Ухилятися від участі в судових засіданнях та допускати розгляд справи без особистої участі й участі юриста недоцільно. Без участі однієї зі сторін можливе неправильне тлумачення обставин справи судом або неправильна оцінка доказів, що містяться в матеріалах справи.
Суперечності в земельних правовідносинах бажано вирішувати до виникнення судового спору. Однак ситуація може бути доведена до такого стану, що навіть судовий процес вже не допоможе. Особливо прикро в тих випадках, коли відповідні заходи не були вжиті вчасно, бо про них не знали або забули, і це призвело до припинення права на землю.
Право на постійне користування землею не має обмежень за термінами. Воно належить виключно особі, якій було надане. Якщо за життя такої особи земля не була оформлена у власність, то після її смерті ділянка буде повернута органу, який її надав (як правило, у користування територіальної громади). Практика юристів із земельного права свідчить, що спадкоємці не мають повноважень висувати свої вимоги на таке майно. Судові спори з цього приводу не дадуть ніякого результату, оскільки в таких правовідносинах право виникає лише з настанням певних обставин.
Деталі щодо вищеописаних ситуацій найчастіше вимагають пильного вивчення з боку фахівця. Тільки досвідчений земельний юрист зможе охопити всі аспекти ситуації та не пропустити можливих небажаних варіантів розвитку подій.