Шлюбний договір та договір про спільне проживання чоловіка і жінки
За попередніми підрахунками Міністерства юстиції, майже кожен десятий шлюб в Україні є «цивільним». Проте й такі відносини захищені законом. Можна укласти договір про спільне проживання чоловіка та жінки.
За інформацією Мін’юсту, договір про спільне проживання можна укласти лише якщо жодна зі сторін не перебуває в зареєстрованому шлюбі, а також якщо між ними склалися стосунки, притаманні подружжю (проживання на одній території, спільне господарство, спільний бюджет та інше).
Для того, щоб укласти договір, потрібні паспорти сторін та індивідуальні податкові номери платників ПДВ. Нотаріальне посвідчення такого договору не є обов’язковим, проте має низку переваг, наприклад, такий договір буде доказом у судовому процесі для закликання до спадкування в четверту чергу, також знижуються ризики визнання договору нікчемним.
Під час укладення договору про спільне проживання нотаріус:
- ідентифікує осіб, які до нього звернулися;
- з’ясовує, чи розуміють учасники договору значення своїх дій та їхні наслідки;
- готує проєкт договору;
- ознайомлює сторони зі змістом договору;
- впевнюється в тому, що зміст договору повністю відповідає справжнім намірам та волі сторін;
- після підписання договору сторонами посвідчує його та фіксує в реєстрі нотаріальних дій.
У договорі можна прописати будь-які не заборонені законодавством умови, наприклад, визначити дату початку спільного проживання, домовитися про надання права на користування власністю, домовитися про спосіб поділу майна, якщо стосунки будуть припинені тощо. Також у договорі допускається можливість розв’язувати питання щодо коштовностей, премій та нагород, а також подарунків, які були отримані до початку спільного проживання.
Однак такий договір не може регулювати особисті відносини та відносини між особами та дітьми; зменшувати обсяг прав дитини, народженої під час спільного проживання; передавання майна, яке підлягає державній реєстрації тощо.
